Як міністр освіти Лілія Гриневич люструє Україну — типова Україна, на жаль

І знову повертаємось до ситуації, яка складається довкола такого потужного та обнадійливого процесу під назвою «Люстрація». Здавалося б процес, який покликаний забезпечити очищення серед українського політикуму, чиновницького складу, ба навіть інтелігенції, деколи доведений до абсурду, а іноді використовується можновладцями для власної вигоди. Типова Україна, на жаль…

В результаті, кожен добропорядний громадянин вимушений захищатися у суді, який, до речі, об’єктивно оцінює виключно розмір «додаткових доказів», занесених адвокатом до нарадчої кімнати наперед, а не справу по суті. Тяжка ситуація зі спроможністю захистити порушені права в Україні, на жаль, не поліпшується, тому що до справжньої реформи судочинства, незважаючи на гучні заяви політиків, «не доходять руки». Але це інша історія.

Чому саме Лілія Гриневич?

Здавалось б абсурдним, що міністр освіти проводить люстрацію, або ж переслідує бізнесові інтереси, оскільки основним завданням Міністерства освіти та науки України є:

  • участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
  • створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;
  • забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України;
  • визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
  • сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації,

АЛЕ жодного слова про бізнес, будівництво, люстрацію, тож про це згодом.

А поки ж сама історія…

Грищенко Іван Михайлович, екс-ректор Київського національного університету технологій та дизайну, який очолював ВУЗ протягом останніх семи років, цілком логічно претендував на вакантну посаду знову. З урахуванням усіх змін до чинного законодавства, Іван Михайлович підготував пакет документів та подав їх на конкурс.

Відповідно чинному законодавству вибори ректора вузу проходять шляхом таємного голосування за кандидатів усіма штатними науковими, науково-педагогічними та педагогічними працівниками, представниками від навчально-допоміжних та адміністративно-господарчих підрозділів, а також представниками від студентів університету.

30 листопада 2017 року Грищенко Іван Михайлович був обраний 87,2% голосів ректором Київського національного університету та дизайну повторно. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», контракт з особою, яка набрала більше ніж 50% голосів має бути підписаний протягом одного календарного місяця. Не зважаючи на це, посадовими особами Міністерства освіти та науки України, а саме Полянським Павлом Броніславовичем за особистою вказівкою Лілії Гриневич, ця норма Закону України нехтується до сьогодні. Станом на 06 лютого 2018 року контракт досі не підписаний. Чому? – Це типова Україна, на жаль…

Звернення до Адміністрації Президента України також особливих результатів не дало, оскільки канцелярія направила звернення Грищенка на розгляд до МОН. Тобто людина звертається до Президента, як Гаранта Конституції, з проханням розібратися в ситуації та зупинити беззаконня, а канцелярія надсилає звернення саме туди, де «рука руку миє». Абсурд? – Ні, типова Україна, на жаль…

Так от, в листопаді 2017 року відбувся конкурс, тобто усі кандидати подали документи, які пройшли перевірку у МОН, кандидати були допущені і все добре. А вже 7 грудня 2017 року, після оголошених результатів, МОН в особі Павла Полянського видає НАКАЗ №751-к, яким звільняє з посади Грищенка Івана Михайловича нібито за нововиявленими обставинами, а саме невідповідності Закону «Про очищення влади». До проведення конкурсу всі документи були в нормі, після оголошення результатів – все не так. Збіг обставин? – Ні, типова Україна, на жаль…

Але це ще не кінець, постає питання: яким чином сьомого грудня МОН виявило порушення Закону, якщо пан Грищенко написав заяву про проведення спеціальної (люстраційної) перевірки щодо нього відповідним департаментом Міністерства лише восьмого грудня 2017. Із достовірних джерел відомо, що посадовці Міністерства освіти та науки України мотивували свої дії не перевіреними фактами, а лише здогадками, які нібито «стали відомі нізвідки». Не варто зауважувати навіть, що відповідних доказів своїх здогадок надано не було. Випадковість? – Ні, типова Україна, на жаль…

Згодом, 02 лютого 2018 року така перевірка нібито була вже закінчена, за результатами було повідомлення про відмову в підписанні договорів, з чим Іван Михайлович Грищенко звісно не погодився.

Корінь зла…

Сама проблема лежить на багато глибше та бере свій початок із особистої вендети нардепа Співаковського Олександра Володимировича, який є першим заступником Голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. Саме він «протягнув» правки до Закону України, завдяки яким зняли з посади ректора Херсонського державного університету, бо на цю посаду претендує сам Співаковський. Співпадіння? – Ні, типова Україна, на жаль…

Олександру Співаковському абсолютно все рівно, що через його особисті амбіції проблеми з конкурсом мають, наприклад, такі видатні працівники освіти, як Тацій Василь Якович. Проте прес-служба Національного юридичного Університету імені Ярослава Мудрого, ВУЗу, який дійсно готує провідних спеціалістів у галузі, дала пояснення, до якого варто було б дослухатись і Лілії Гриневич, і посіпаці Павлу Полянському, звісно воно стосується пана Тація, але сам принцип:

Згодом – це вже тут…

Із достовірних джерел відомо, що пані Гриневич проводить «люстрацію» виключно в цілях власних, цілях комерційних. Отже, на балансі Київського національного університету технологій та дизайну існує стадіон.

І цікавить Лілію Михайлівну цей стадіон, на жаль, не для ранкових пробіжок, а як ласий шматок землі в самому серці Києва на бульварі Лесі Українки під житлову багатоквартирну забудову із підземним паркінгом. Ось вам і жага «люструвати», ось і бізнес всередині МОН та зацікавлені у квадратних метрах помічники.

Постає просте питання, чому замість покращення освітніх програм та умов навчання загалом пані міністр переслідує інтереси забудовників? Дивина? – Ні, типова Україна, на жаль…

Шановна пані Гриневич, питання до Вас: хто займається підробкою документів? Хто буде відповідати за порушення законодавства? Ви чи пан Полянський? І як довго буде тривати свавілля в МОН?

Цікаво чи буде відповідь? – Ні, бо це типова Україна, на жаль…

Автор: Єгор Сініцин

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *